Міжнародний валютний фонд очікує затвердження Верховною Радою України законопроекту щодо запуску ринку землі, а також скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Наразі дія мораторію до 1 січня 2018 року забороняє продавати таку категорію земельних ділянок, передавати їх у заставу тощо.

Які преференції від продажу земель сільськогосподарського призначення отримають учасники ринку? Чи суттєво зміниться вартість землі? Яким чином має відбуватися факт її продажу – про це та інші питання ми поговорили в інтерв’ю з директором Аграрної біржі Олександром Марюхнічем.

Чому відкритий ринок землі – це так важливо?

З точки зору економіки будь-який закритий або обмежений обіг товару, а земля це товар – не добре для самої економіки. Такий ринок не може мати достатньої прозорості, а дійсну його вартість визначити фактично неможливо, оскільки лише самостійний та незалежний ринок може сам себе оцінити. Наразі про «реальну» вартість землі ми можемо судити лише за висновками оцінювачів, а «прогнозовану» – за словами експертів чи за допомогою порівняльного методу із країнами, де земля продається вільно, звісно із поправкою на особливості національного середовища.

Що ми маємо на сьогодні. – Регулярне продовження мораторію призвело до недооцінки вартості угідь від 52%  до 76 % (знову ж таки за оцінками експертів).  В Україні орендарі платять власникам земельних ділянок загалом 1 093 гривень за гектар на рік, що не відповідає дійсній вартості, а з цінами країн Євросоюзу навіть не можна порівнювати. Так, орендна плата в Україні  до знецінення гривни була на рівні  75-120 дол., після знецінення в 2015  році впала до 32-50 дол за 1 гектар.

Після зняття мораторію ціна на продаж земельних ділянок має зрости суттєво, орієнтовно від 1,5 тис. дол. до 6,0 тис. дол. за гектар, в залежності від родючості, змісту ґрунту, однак все одно, нажаль, вартість землі буде нижчою, ніж в країнах Євросоюзу.

У наших сусідів поляків, наприклад, вартість 1 га землі складає близько 10 тис. дол. До того ж держава не втручається у формування ринкової вартості землі, а здійснює нагляд за ним через певні обмеження, як то щодо обсягу придбання – одна фізична особа може володіти не більше ніж 500 га земель. При цьому, податок підчас продажу складає 2, 5 % від вартості угоди.

Німеччина взагалі лідер з продажу земель сільськогосподарського призначення в Євросоюзі. Середня вартість 1 га землі складає близько 32 тис. дол., а податок складає 3,5 % від вартості угоди. Проте повністю відсутні обмеження для вітчизняних та  іноземних інвесторів.

У Швейцарії 100 % земель знаходиться у приватній власності. Уряд не приймає участі в ціноутворенні. Кожен громадянин Євросоюзу може придбати землю, з урахуванням того, що максимальна площа придбання регулюється органами місцевої влади, мінімальний строк оренди – 9 років, зміна цільового призначення земель заборонена. Вартість за 1 га, залежно від провінції, в середньому складає 70 тис дол..

У Голландії 90 % земельного банку країни сконцентровано у приватних руках, без обмежень права розпоряджатися земельними угіддями. Кожен має право придбати землю, головне – сплатити податок від вартості угоди – 6%, вартість 1 га землі – 63, 7 тис дол.  Угіддя продаються на аукціонах, пріоритетне право має орендатор.

В країнах Латинської Америки, своя історія розвитку рику землі. Наприклад, досвід Аргентини заслуговує на особливу увагу, до того ж аргентинські землі по родючості схожі з українськими. Після проведених неоліберальних реформ у 1990-х роках, які послабили роль держави – спостерігалась велика концентрація земель та прихід великих міжнародних інвесторів. Багаті і родючі природні ресурси, низька ціна і поблажливе законодавство, і як наслідок – великою кількістю земель заволоділи іноземці. На той час в Аргентині не було законів, які б регулювали право власності іноземців. В цілях збереження національних інтересів у 2011 році був прийнятий закон, згідно якого, іноземні фізичні та юридичні особи не мають права володіти ділянками більше за 1000 га. Для громадян Аргентини ліміту на придбання ділянки не встановлено. Закон значно обмежив можливості придбання земельних ділянок іноземцями, і як наслідок зменшив загальний рівень попиту на ринку землі, що в свою чергу призвело до знецінення земельних наділів. За рахунок зниження ціни на землі місцеві компанії отримали змогу купувати та обробляти більшу кількість земельних наділів. Покращилась динаміка виробництва пріоритетних для країни сільськогосподарських культур: сої, кукурудзи та зернових культур. І наразі для Аргентини є актуальним питання щодо збільшення кількості фермерських господарств, що активно просувається Міністерством сільського господарства. Вартість 1 га землі складає 14 тис. дол., а 98% землі знаходиться у приватній власності.

Тобто у світі існує багато успішних прикладів впровадження ринку землі і це дає головний результат – встановлення реальної ціни.

Що маємо ми – українці не можуть повністю на законних підставах розпоряджатися своєю земельною власністю – з одного боку, а з іншого – велика частина землі вже передана фактично у «власність» іншими особам за сумнівними схемами продажу – за смішні гроші і без сплати податків.

Скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення може відбутися найближчим часом.  Які преференції отримають українці від вільного ринку землі?

Планувалося, що мораторій – тимчасова міра до прийняття закону про обіг землі, але триває й понині. Зняття мораторію однозначно розпочне процес еволюції земельного ринку, від якого виграють власники і держава. Україна – аграрна держава, земля її – основне багатство,  джерело доходів населення, що зайняте в агропромисловому комплексі, а також джерело поповнення державного бюджету.

Скасування мораторію дасть землевласникам свободу вибору. Земля стане вигідною власністю, аграрні підприємства зможуть купувати землю і підвищувати надійність бізнесу. Після створення вільного ринку, пайовики матимуть можливість здавати землю в оренду або продавати за ринковою ціною.

Якщо ми говоримо про землю як актив, то її вартість суттєво виросте. Для агропідприємств ринок стане прозорішим і надійнішим. Бізнес буде зацікавлений, щоб його земля зберігала родючість і продуктивність. Головне, щоби продаж і оренда земель сільськогосподарського призначення відбувалися на біржових майданчиках прозоро та за допомогою електронних аукціонів – це виключить чинники неринкового розподілу товару.

Половина українців, згідно соцопитувань, вважають можливість скуповування землі іноземцями однією з найбільших загроз від скасування мораторію. Чи вони мають рацію?

Іноземці в питанні скасування мораторію є скоріше зручним «страховиськом» – зосередження на якому відвертає увагу суспільства від необхідності здійснення рішучих заходів у земельних відносинах. Питання відносно ринку землі надто заполітизоване в Україні. Сьогодні мова йде перш за все про право власників продати свою приватну власність. Земельна реформа не примушує продавати паї, не примушує продавати дешево, так само не примушує продавати іноземцям. В даному випадку завдання держави, з одного боку, роз’яснити громадянам умови реформи, а з іншого – встановити засоби регулювання ринку, принаймні на початковому етапі його формування. Іноземці також повинні мати доступ до ринку, адже це інвестиції в нашу країну, проте напевне повинні існувати обмеження по земельному банку. Повторююсь – на початку реформи. Коли ринок себе відрегулює – потреба у будь-яких обмеженням має зникнути сама по собі.

Що можна резюмувати?

Аграрний сектор України – один  з найбільш привабливих для інвесторів, і вочевидь, що відкритий ринок землі створить сприятливі умови для бізнесу – прозорість та чіткі правила гри – це те, що вимагає кожен інвестор, не важливо – український чи іноземний. Без впровадження законодавчо створених умов нормального функціонування ринку ніхто не стане ризикувати власним капіталом.

Верховна Рада України найближчим часом має розглянути  законопроект про ринок землі. Закон визначить правові, економічні, соціальні, організаційні засади обігу земель сільськогосподарського  призначення. Давайте дочекаємося, яке буде прийнято рішення, дочекаємося скасування мораторію. Головне, щоб сам ринок, зокрема власники землі були добре проінформовані про суть і значення реформи, та були готові до нововведень.