Ринок зернових. Підсумки та перспективи

В поточному році на ринку зернових та олійних культур спостерігався різкий ріст цін по всіх видах зернових щонайменше на 40%. Причинами цього стали – проблема зростаючої нестачі продовольства в світі, зростаючий попит на зернові з боку переробної промисловості, разом з цим, зростає попит на кукурудзу з боку виробництва біопалива, яке потребує щороку більше сировини для переробки.

Погодні умови негативно вплинули на найбільших експортерів зернових, що змусило керівництво країн вжити обмеження (прямі або непрямі) експортних поставок на зовнішній ринок. Зменшення об’ємів експорту, на фоні вищезгаданих факторів, зрушили ціни на основні зернові культури до досягнення нових цінових піків.

Макроекономічний аналіз. Зниження перехідних запасів зерна в країнах – основних виробників створили фундаментальні основи для росту цін. Такі країни як США, Канада, Аргентина, країни ЄС-27 та країни Причорноморського регіону в наступному році не зможуть зібрати рекордних врожаїв (окрім Канади та Індії). За оцінками Міжнародної Ради по зерну (IGC) загальне виробництво в наступному сезоні складе 1725 млн тонн, що на 3,5% менше виробництва сезону 2009-10. Спостерігається постійне зростання споживання зерна, яке в порівнянні з минулим сезоном зросте на 1,6% і складе 1786 млн тонн, при цьому перехідні запаси в основних країнах – експортерах знижені на 55 млн. тонн, в основному за рахунок кукурудзи (прогноз зниження – 31 млн тонн).

В квітні поточного року, згідно з прогнозом Міністерства сільського господарства США (USDА), валові збори кукурудзи і пшениці мали сягнути рекордних розмірів в порівнянні з 2009 роком. В травні (в кінці маркетингового року) 2010 року Міністерство сільського господарства США (USDA) прогнозувало вищі за минулий рік показники валового збору в Канаді, Індії та Китаї, що давало можливість трейдерам на товарній біржі в Чикаго (СВОТ), «продавити» ціни в червні до рівня 4,25 $/бушель.

Зміна економічної політики Китаю, а також невизначеність в світовій фінансової сфері на тлі вагомого подорожчання американського долара (USD), зниження запасів зерна в основних експортерів, які досягли мінімумів в головних виробників за останні 15 років, зростаючий попит на кукурудзу з боку виробників біоетанолу (зростання в порівнянні з минулим сезоном складає +7% або +10 млн т) та зростаюча ціна на нафту фундаментально стимулювало ринкові «раллі» по сільськогосподарських товарах.

В липні, на початку поточного маркетингового року, почали надходити перші результати по збору врожаїв. Сильні дощі в Австралії та Україні, посуха в Російській Федерації спричинили зниження валових зборів, що не виправдало багатьох прогнозів виробництва, в результаті чого потягнуло вверх ціни як на пшеницю так і на кукурудзу, сою та бавовну. В серпні біржові торги на товарній біржі в Чикаго (СВОТ) по пшениці досягли пікової ціни в 8,80 $/бушель, тим самим показавши більш ніж двократний ріст з початку маркетингового року.

Схожа ситуація склалася навколо кукурудзи. Американські фермери, які є одними з найбільших виробників кукурудзи очікували високих показників валового збору, проте також постраждали від погодних умов. Валові збори кукурудзи в США знизились на  14,5 млн тонн (318,5 – прогноз валових зборів в 2011 р.). Ще одним фактором стимулювання росту ціни стали перехідні запаси кукурудзи, які сформувалися в США на мінімальному рівні за останні 15 років  (21,1 млн т). Ріст потреб по переробці кукурудзи на біопаливо на 10 млн. тонн, згідно з державною програмою МСГ США додало жвавості цінам на ринку. Негативний прогноз американського МСГ (USDA) щодо скорочення об’ємів виробництва зернових в світі, озвучений на початку жовтня, спричинив 11 жовтня цього року ціновий геп, під час якого за один торгівельний день ціна підскочила на 8,5 % – один з найвищих стрибків ще з 1973 року. На кінець грудня кукурудза впевнено «пробила» психологічний рівень в 6,10 $/бушель та має сильні фундаментальні фактори зростання до рівня в 7-7,5 $/бушель до кінця маркетингового року.

Російська Федерація. Несприятливі погодні умови в Чорноморському регіоні внесли корективи в плани щодо експортування зернових культур. Перші та найбільш жорсткі заходи щодо обмеження експорту ввела Російська Федерація.

Керівництво РФ вирішило ввести ембарго на експорт зернових до кінця маркетингового року для недопущення ажіотажного попиту на зернові, який би призвів до росту цін на продукти харчування. Валовий збір зернових оцінювався на рівні 60-65 млн тонн, що з врахуванням перехідних запасів 10-12 млн тонн та мінімального імпорту покриває внутрішню потребу країни в 70-75 млн тонн. Проте керівництво РФ заявило, що не буде закупляти зерно з ЄС для того, щоб не стимулювати ріст внутрішніх цін на продовольство. Ціни на біржах практично не відреагували (торги мали й так достатньо сильну підтримку росту) на такі дії експортера, який займає 4 місце серед найбільших країн – експортерів поряд з Україною. Росія планує суттєво скоротити посівні площі під озимими зерновими до 15,5 млн га (18 млн га в минулому сезоні).

Україна. Загальний врожай зернових в Україні в 2010 році склав близько 40 млн тонн, що не виправдало прогноз Мінагрополітики, який передбачав 44-46 млн тонн (48 млн тонн – врожай у 2009 році). Це, в свою чергу, змусило Уряд України обмежити експорт зерна до з’ясування остаточних балансів та вирішення питання щодо можливостей експорту ячменю, кукурудзи та продовольчої пшениці. На початку нового сезону 2010-2011 в Україні за оцінками експертів сформувалися низькі об’єми перехідних запасів зернових, загалом 4,9 млн тонн (з них пшениці – 2,4 млн тонн, 0,6 млн тонн – ячменю, 0,7 млн тонн кукурудзи).

Ціни на зернові в липні-серпні починалися з рівня собівартості плюс деякий мінімальний прибуток. Так 1 тонна пшениці коштувала приблизно 800-900 грн., ячмінь – 700-750 грн./т, тонну кукурудзи закупляли в середньому по 1100-1200 грн. Зважаючи на високу різницю цін на зернові на зовнішніх ринках та в Україні, найбільші експортери зернових розраховували на «легкі гроші». Закупівлі зерна зерноторгівельні компанії проводили в фермерів та сільгосптоваровиробників за цінами, які утворилися на початку маркетингового року, в той час, коли ринок був «на дні», в стані формування ціни. Користуючись власними можливостями зберігання (елеватори, баржі, кораблі), акумулювався значний обсяг зернових для експорту.  Вже в вересні – жовтні ціни на кукурудзу зросли майже в два рази, що стимулювало зерноторговців продавати українське зерно за світовими цінами та отримувати надприбутки, які ніяким чином не відобразяться на  українському фермері – національному виробнику, який виростив продукт, вклав в нього весь свій час та сили.

Для експортерів основним критерієм роботи є дельта, яка утворюється між ціною на внутрішньому ринку та зовнішньою ціною, за якою можна продати зерно з України, користуючись вдалою ринковою кон’юнктурою. При високій зовнішній ціні можна експортувати більше, ніж зазвичай (поки «гаряче»), при цьому додатково виникає зобов’язання Держави щодо відшкодування ПДВ, яке додає ще 20% до тієї різниці в ціні між закордонним споживачем та внутрішнім ринком. В гонитві за надприбутками експортні апетити можуть поставити перед країною з непоганим врожаєм питання нестачі власного зерна.

В минулому році середній об’єм вивезення зерна становив близько 1,75 млн тонн/місяць (експорт за весь маркетинговий рік 2009-2010 склав 21 млн тонн). За такої цінової кон’юнктури, яка склалася на сьогодні, об’єми експортування могли б зрости в рази і неодмінно постало б питання щодо продовольчої безпеки в Україні. Це змусило Кабінет Міністрів України, керуючись забезпеченням продовольчої безпеки в країні та для попереджання стрімкого коливання цін на продукти харчування, що є неприпустимим для українського споживача, вжити непопулярних, але правильних заходів щодо обмеження експорту зернових культур за допомогою квот до кінця 2010 року.

Квоти були розподілені в об’ємі 2,7 млн тонн, з яких на кукурудзу виділялося 2 млн тонн, на пшеницю – 500 тис. тонн, 200 тис. тонн для експорту ячменю. В грудні Міністерство аграрної політики, оцінивши баланси зернових в країні разом з перехідними залишками, враховуючи потреби населення та необхідність у забезпеченні кормами галузь тваринництва, Уряд України прийняв рішення щодо продовження дії квот до 31 березня наступного року. Варто зазначити, що розмір квот був розширений по кукурудзі на 1 млн тонн (до 3 млн т), а пшениці – на 500 тис. тонн (до 1 млн т).

Вплив введення експортних квот. Квотування експорту зернових культур сьогодні, принесе позитивний ефект в середньо- і довгостроковій перспективі. При надлишку зерна на внутрішньому ринку ціни дещо знизяться, при цьому прибутковість виробників залишається достатньою для забезпечення нормального виробництва та прибутковості. Не йдеться про збитковість роботи фермерів (на чому наголошують аграрні лоббі), а про втрату надприбутків для зерноторговців. Вартість тонни пшениці в грудні оцінювалася в середньому 1650-1750 грн., фуражна кукурудза – від 1500-1550 грн./тонну. Такі ціни дозволяють виробникові повністю компенсувати свої затрати та отримати достатній прибуток. Посівна кампанія пройшла успішно. Забезпеченість якісними засобами захисту рослин зросла на 25% (за даними УКАБ). Навіть за високих цін на пальне із запланованих 8 млн. га посівів під озимими культурами було засіяно більше 95%.

Надлишок дешевих кормів дасть можливість розвивати власну переробну промисловість. Дешеві зернові (а саме зернові культури складають основу раціону годівлі тварин) стимулюють виробництво м’яса, молока, масла – всіх тих товарів, виробництво яких щороку скорочується. Внутрішні потреби в продовольстві на сьогодні насичується здебільшого за рахунок імпорту. Національний виробник втрачає власний ринок, знижується його конкурентоспроможність на світовій арені. Досить згадати досвід введення експортного мита на насіння соняшнику, яке допомогло українським переробникам (олієекстракційним заводам, які були в занепалому стані в кінці 90-х років) охопити на сьогодні більше 40% світового ринку соняшникової олії.

Перспективи. В наступному році можна впевнено говорити, що ціни  на зернові культури продовжуватимуть рости ще як мінімум до кінця березня, якщо не покращиться ситуація з виробництвом зернових та беручи до уваги об’єктивні фундаментальні фактори  впливу на світовій арені.

Державна політика в Україні в галузі сільського господарства стає більш стабільною та орієнтованою на розвиток власного виробничого і переробного комплексів, що повинно забезпечити Україні справжню незалежність в питаннях продовольчої безпеки. Централізація аграрного ринку через державні установи консолідуватиме ринок та зробить його роботу більш зрозумілою та вигідною для товаровиробників.

Внутрішній ринок зерна та ціноутворення на ньому стає прозорішим при використанні послуг біржової торгівлі. Розширення посівних площ в наступному сезоні, достатній рівень самофінансування за рахунок ринкових цін та впевненість в державній політиці дозволить українським товаровиробникам досягнути необхідної прибутковості, покращити власний матеріально-технічний стан, користуючись вигідною ринковою кон’юнктурою, збільшити виробництво продовольства і здобути вагомий вплив на світовому ринку.

Інформаційний відділ Аграрної біржі